Поради щодо

розвитку  пізнавальної активності дитини

  1. Постійно підтримуйте інтерес дитини до навколишнього світу, звертайте увагу на нові об'єкти; називайте те, що дитина сприймає, пов'язуйте сприйняте з її минулим досвідом.

  2. Залучайте дітей до виконання  посильних трудових доручень. Трудова діяльність збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.

  3. Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.

  4. Спонукайте дитину думати самостійно, послідовно,   розмірковувати, робити висновки.

  5. Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.

  6. В домашній бібліотеці обов’язково має бути література

    енциклопедичного змісту.

  7. Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності, тому подбайте про наявність вдома необхідного обладнання.

  8.  Переглядайте з дитиною телепередачі пізнавального змісту.

  9. З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.

  10. Важливе місце у формуванні допитливості дітей дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.

  11.  Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», покладатися в пізнанні на інтуїцію і ризик, найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

 

 

 

Економічне виховання в  родині

 

      Як часто дитина вимовляє слова: «Я хочу!»? «- Дуже часто», підтверджують батьки. Найчастіше це відбувається тоді, коли справа стосується розваг, солодощів, іграшок. Але отримати все миттєво можливо не завжди: іноді з етичних міркувань, іноді з причини тимчасового безгрошів’я. Тоді дитина може образитися, голосно кричати чи довго плакати. Як правильно вчинити батькам в подібній ситуації; більше того – як це пов'язано з економікою?

 

      Основи економічних знань діти старшого дошкільного віку  отримують на спеціальних заняттях у дитячому садку. Мета занять з економіки – повідомлення дітям знань з області фінансових категорій, формування уявлень про товар, як результат і продукт людської праці, морально-трудові якості особистості, вміння оцінювати річ, як товар і як предмет людських відносин, знайомство з різними видами реклами, історією походження грошей і т. д.

 

На заняття діти «купують», «продають», «міняють», «працюють» - але все це лише гра, яка закріплює досвід, отриманий в сім'ї. Родина – реальне економічне середовище, в якому живе дитина, де вона постійно включається в життєві ситуації: стикається зі справжніми грошима, рекламою, ходить з батьками в магазин, бере участь в процесах купівлі - продажу і т. п.

 

   Зрозуміло, що об'єднання двох форм економічного виховання: вдома і в дитячому садку, двох аспектів поведінки дітей – умовного і реального, може дати позитивний результат в області їх економічного виховання і розвитку. Робота з економічного виховання дошкільнят неможлива без участі батьків, їхньої зацікавленості, розуміння важливості проблеми.

 

Особистий соціальний, а тим більше економічний, досвід дітей суттєво обмежений, тому завдання батьків – створити такі виховні ситуації, які сприяли б збагаченню морально-економічного досвіду, формуванню морально-економічних звичок.

 

 

 

Кілька практичних порад батькам, які прагнуть виховати соціально-адаптованих до сучасних економічних умов дітей:

 

  •  Розповідайте дітям про свою роботу.

 

Діти не зможуть усвідомити зв'язок між працею і грошима, якщо не будуть знати, ким працюють їхні батьки, як заробляють засоби для існування. Робота повинна не тільки подобатися, вона повинна «годувати».

 

  • Не приховуйте від дітей своє матеріальне становище.

 

Дитині немає необхідності вникати у всі нонсенси сімейного бюджету, але вона повинна знати про матеріальне становище

 

сім'ї; дитині потрібно пояснити, куди йдуть гроші, навчіть її порівнювати бажання з можливостями, миритися з деякими обмеженнями. Не привчайте дітей до надмірностей.

 

Коли дитина мало не щодня отримує від Вас подарунки і ні в чому не знає відмови,вона дуже швидко звикає до цього, її запити зростають. Подумайте про майбутнє.

  • Навчіть малюка обмежувати себе.

 

Формуйте у дітей розумні потреби. Слухаючи дитячі «Я хочу!», частіше запитуйте: «А навіщо тобі це?». Діти повинні

 

прагнути задовольнити свої потреби, в тому числі і матеріальні, (наприклад, покупки); разом з тим їм навіть корисно засмучуватися через неможливість здійснити своє бажання. Отримуючи все на першу вимогу, вони можуть перейти межу розумного.

  • Вчіть дітей ощадливості.

 

Не залишайте без уваги зіпсовані предмети, зламані іграшки, розірвані книги. Покажіть дитині, як іх можна полагодити. Якщо малюк буде бачити вашу  турботу про продовження терміну служби  оточуючих його предметів, він навчиться берегти не тільки свої, але і чужі речі. Ваша байдужість призведе до зворотного   результату.

 

  •  Допоможіть дітям усвідомити вартість речей.

 

З раннього віку діти повинні усвідомлювати вартість речей, якими

 

користуються: іграшки, книги, одяг і т. д.

 

Малюки не повинні звикати до того, що все, що ламається, автоматично замінюється новим. В кожній речі дитина повинна бачити цінність, яку хтось створив своєю працею, а батьки підкріпили її своєю роботою, тобто купили на зароблені гроші.

 

 

 

 

Яка іграшка потрібна вашій дитині?

 

      Важко уявити гру дошкільняти без іграшки, причому дитина не просто забавляється, а бачить у ній товариша, живу істоту. Якою має бути іграшка, щоб вона стала бажаним супутником дитячої гри?


       Центром багатьох дитячих ігор «в сім’ю» є лялька. На неї спрямовані всі ігрові дії «тата» й «мами». Лялька допомагає дитині моделювати взаємини між людьми в трудовій діяльності. Наприклад, діючи з ляльками в ролі вчителя й учня, продавця й покупця, діти вчаться проявляти взаємну увагу, чуйність, турботу про іншу людину. Потрібні дітям і транспортні іграшки: молодшим – великі дерев’яні і пластмасові вантажні машини, самоскиди, паровоз з вагонами. Бажано мати й будівельні іграшки: цеглинки, кубики, бруски одного кольору – для малюків, різні конструктори.Велику педагогічну цінність мають дидактичні іграшки, в яких закладено й саму ігрову ідею, і результат.

           Граючись з дорослими, дитина вчиться розглядати предмети, порівнювати, розбирати на частини. Такі іграшки, як пірамідки, мотрійки, мозаїки; різні настільно-друковані ігри типу розрізних картинок, лото, кубики. Для розвитку рухів бажано придбати обручі, скакалки, м’ячі, кеглі. Діти люблять готові іграшки, але не менший інтерес становлять для них іграшки-замінники. Треба з розумінням ставитися до прихильності малюків, до різноманітних коробочок, мотузочок, стрічечок. В жодному разі не можна їх викидати, адже вони допомагають реалізації ігрових задумів.

 

Пропонуємо до вашої уваги посилання, за якими Ви можете  завантажити  книги Ернеста Кіпхарда та Хельги Зіннхубер "Как развивается ваш ребенок". Це зручні та ефективні посібники, які допомагають визначити батькам рівень загального розвитку дитини від народження до семи років.

 

http://mivmeste.in.ua/poleznye-materialy/karty-razvitiya-rebenka/

 

 

 

 

 

 

 

 

Умови повноцінної соціалізації дитини

дошкільного віку

 

 Соціалізація — це засвоєння людиною моральних норм і цінностей, моралі, правил поведінки в соціумі (суспільстві).

Головна умова даного процесу — спілкування. Соціалізація дитини дошкільного віку є тривалий і багатоплановий процес, який дуже важливий для його гармонійного входження в суспільство.

Фактори і особливості

Адаптуючись до зовнішнього світу, дитина поступово вчиться поводитися, відповідно до правил соціуму, приміряє певну роль, намагається знайти баланс між вимогами оточуючих і власними потребами. На успішність його соціалізації впливають фактори, які бувають зовнішніми і внутрішніми.

До зовнішніх чинників належить сім'я, дитячий колектив в дошкільному закладі, у дворі, в гуртках за інтересами, центри раннього розвитку, а також релігія і культура соціальної групи . Зовнішні фактори встановлюють форму і зміст соціалізації дошкільника, визначають напрямок її подальшого розвитку.

Внутрішні чинники є індивідуальні особливості малюка, що безпосередньо впливають на формування у нього картини суспільства. Вони в більшій мірі визначають стиль переживання відносин між особистостями.

Проблема соціалізації дитини дошкільного віку відноситься до засадничих в педагогіці та вікової психології. Адже саме вона визначає можливість особистості успішно функціонувати в суспільстві.

Особливості соціалізації дитини дошкільного віку безпосередньо залежать від його віку, який визначає тип провідної діяльності, шляхи і засоби освоєння соціальних норм. Головним у розвитку особистості є:

На першому році життя — спілкування всередині сім'ї. Дитина сприймає і засвоює базову інформацію про зовнішній світ через призму сімейних відносин. Також на їх основі у малюка формуються норми поведінки в суспільстві.

У віці 1-3 років — спілкування в колективі дітей. Батьки повинні розуміти, що на цьому етапі важливо забезпечити дитині повноцінне спілкування з однолітками. Це може бути дитячий сад, групи раннього розвитку, спілкування на дитячих майданчиках. У подібних колективах діти вчаться спілкуванню зі своїми ровесниками, вперше дізнаються такі поняття, як дружба, співпереживання. Добре, якщо в дитячих установах розробляються і застосовуються різні програми соціалізації дошкільнят.

У віці 3-6 років — розвиток власної мови. У цей віковий період мова дитини стає його головним інструментом пізнання навколишнього світу. Він вчиться будувати діалоги, задавати питання, аналізувати отримані знання.

Соціалізація дошкільника, як правило, проходить за допомогою гри. Тому педагоги розробляють комплексні програми, які в ігровій формі пропонують дитині нову для нього інформацію.

 

Умови

Фахівці виділяють деякі умови соціалізації дитини дошкільного віку, без дотримання яких неможлива успішна його адаптація до суспільства. Такими є:

Самостійність. Отримуючи нові знання, дитина повинна вміти їх осмислити, проаналізувати, оволодіти ними. Самостійність необхідно заохочувати за допомогою особистої зацікавленості малюка або ж шляхом ігрової мотивації.

Самоорганізація. Даним терміном позначають вміння малюка без постійного зовнішнього контролю, допомоги та стимуляції з боку дорослих організувати і проводити свою діяльність. Як правило, самоорганізація дитини проявляється вже в старшому дошкільному віці, маленькі дітки ще не готові до такого процесу. У старших дошкільників формується вміння сприймати завдання, планувати свою діяльність, самостійно її контролювати і оцінювати.

Колективна взаємодія. Для повноцінного розвитку особистості не достатньо лише спілкування дитини з дорослими. Йому необхідний контакт з дітьми різного віку. Причому, важливо, щоб в колективі були як діти старше, так і молодше, і, звичайно ж, однолітки. Спілкування з дітьми різного віку забезпечує дитині широку соціальну практику, що дозволить йому в майбутньому без праці адаптуватися в будь-якій соціальній середовищі.

Для становлення особистості дошкільника, його успішної соціалізації важливе значення має ігрова діяльність. Її необхідно поєднувати з прийомами і методами, які модулюють ігрову ситуацію і орієнтовані на адаптацію малюка в суспільстві.

У дошкільних установах педагоги створюють спеціальні програми супроводу соціалізації в ігровій діяльності. У них використовуються такі методи і прийоми як тренінги, розвиваючі вправи та ігри, психогімнастика, бесіди, малювання. З їх допомогою у дітей розвивають певні соціальні якості, наприклад, співробітництво, рефлексію (схильність до аналізу своїх переживань), емпатію (розуміння емоційного стану або внутрішнього світу іншої людини).

Проблеми

Деякі батьки стикаються з проблемами соціалізації дитини дошкільного віку. Найчастіше такі порушення пов'язані із затятим небажанням дошкільника ходити в садок, страхом спілкування з іншими дітьми. Малюк може ігнорувати прохання і побажання батьків і вихователів у дитячому садку. Такі порушення соціалізації зазвичай легко піддаються корекції в дошкільному віці. Головне - вчасно звернутися за допомогою до фахівця, який підкаже способи і методи корекції.

 

Соціалізація дитини дошкільного віку - відповідальний і часто важкий процес. Однак батьки повинні розуміти, що її значення величезне для майбутньої адаптації людини в суспільстві. Тому дуже важливо створити всі умови для даного процесу, уважно відстежувати поведінку дитини, визначати напрямки його діяльності та навчання. При будь-якій підозрі на порушення соціалізації слід показати малюка фахівцеві.

 

 

 

Як вдома розвивати творчі здібності дитини

Декілька мудрих порад

    Про ранній творчий розвиток своїх дітей батьки раніше не замислювалися і в більшості своїй навіть не чули. Зате зараз дуже популярно займатися з малюком творчістю мало не з пелюшок. На цю тему написано безліч книг, створена маса курсів. А ще в дошкільних закладах відкриті розвиваючі творчі студії, гуртки. Творчі заняття зазвичай проходять дуже захоплююче і позитивно, і всі дітки із задоволенням беруть у них участь.

     Займатися творчістю зі своїми малюками можливо и вдома. Головне – не потрібно надавати цьому дуже глобальне значення і довго готуватися до занять. Треба просто плавно вплести творчі моменти у ваше повсякденне життя, заздалегідь підготувати всі необхідні матеріали і бути готовим.

 

    Що ж можуть зробити мама і тато для розвитку творчого потенціалу у своєї дитини? Ось кілька простих, але дієвих порад. Разом – веселіше! Це дійсно так, а там, що б ви не робили, до всього залучайте малюка. Шиєте іграшку? Значить, дайте йому маленькі клаптики – нехай «шиє» щось своє. Можна разом шматувати тканину ножицями, тримати голку або малювати викрійку. Клеїте коробку з картону? Тоді дайте дитині також набір картону і клей, нехай він теж що-небудь споруджує.

     У побутових справах дітлахи теж із задоволенням приймають участь: допомагають прибирати кімнату, розставляти речі на місця, влаштовувати затишок в оселі; садити з мамою квіти і робити з татом ремонт. І нехай це у них виходить не ідеально, але заняття цікаве малюкові, допомагає вчитися і привчає його до творчої праці. Може з нього виросте відомий дизайнер.

    Не бійтеся незапланованих розходів на кухні. Розсипана мука, крупа, неправильно зліплений вареник, звичайно ж маленьким помічником, веде до придбання досвіду. Адже готування страв, їх оформлення – це також творчість. Згадайте своє дитинство: швидше за все, вас не підпускали близько до зразково чистої кухні. А вам так хотілося витворити щось корисне. Тому не бійтеся перевести продукти або влаштувати невеликий погром на кухні, вашому чаду від цього буде тільки користь і суще задоволення.

      Заведіть домашню тварину. Діти пізнають світ за допомогою братів наших менших: показують їм свої іграшки, малюнки, водять їх на повідку, одягають тварин і допомагають мамі шити для них одяг. Часом їх ігри носять дуже навіть креативний характер. Так малюки стають більш відповідальними і знаходять справжнього друга у вигляді собачки, кішечки або папуги.

     Частіше спілкуйтеся з природою, так як в ній є все, щоб пробудити закладені в дитині творчі здібності. При умінні дитини спостерігати, слухати, милуватися природою, його творчий початок формується і буквально розквітає. А батькам залишається тільки збирати плоди.

Дитина повинна мати своє робоче місце, навіть якщо це буде зовсім невеликий куточок. Це може бути маленький дитячий столик, спеціальна парта зі стільчиком. Робочий одяг та аксесуари. Для занять творчістю краще виділити той одяг, який не шкода буде забруднити. А на кухні варто повісити фартух або те, що може його замінити. Під час творчого процесу або готування на кухні зручно використовувати велику клейонку, а також мати під рукою вологі серветки і паперові рушники. Таким чином, фарби, фломастери, пластилін або борошно, що летить на всі боки, будуть вам не страшні.

    Щоб привчити малюка до порядку, заведіть вдома таке місце, в якому тільки він буде встановлювати порядок. Наприклад, це може бути маленький шафка для домашніх речей, як у дитячому садку. Довірте дитині самій оформити дверцята, прикрасити її наклейками, а потім привчите щодня стежити за порядком в шафі.

    Всі дитячі вироби зберігайте в одному місці. Краще розташуйте їх на увазі: маленькому майстрові обов’язково захочеться похвалитися своїми роботами перед гостями, розповісти і показати, як він їх робив. Це дасть йому стимул для нових звершень.

     Постарайтеся зрозуміти, до чого найбільше тягнеться дитина під час занять творчістю, що у нього найкраще виходить, і сконцентруйтеся на цьому. Якщо він обожнює малювати, то нехай якомога більше малює, а інші творчі заняття нехай будуть другорядними. Це може стати великим внеском у майбутнє вашої дитини.

    Ну і, звичайно, підбадьорюйте і заохочуйте малюка – нехай знає, що ви їм пишаєтеся і що всі його старання не марні .

Точковий малюнок

Дітям подобається все незвичайне. Періодично знайомте дітей з нетрадиційними техніками зображення.

Малювання крапками відноситься до незвичайних прийомів. Для реалізації можна узяти фломастер, олівець, поставити його перпендикулярно до білого аркушу паперу і почати зображати. Але краще всього виходять точкові малюнки фарбами. От як це робиться. Взяти гігієнічну (ватну) палицю занурити її в густу фарбу. А далі принцип нанесення крапок такий же як і графічним матеріалом.

Важливо потім обговорити з дошкільником, які краще всього предмети можна малювати методом «точкового малюнку».

Поролонові малюнки

Чомусь ми всі схильні думати, що, якщо малюємо фарбами, то обов'язково і пензликом. Та не тільки. На допомогу може прийти поролон. Можна зробити з нього найрізноманітніші маленькі геометричні фігурки, а потім прикріпити їх тонким дротом до палички або до олівця. Знаряддя творчості вже готове.

Тепер його потрібно вмочити в фарбу і методом штампів малювати червоні трикутники, жовті кухлі, зелені квадрати. Спочатку діти хаотично малюватимуть геометричні фігури. А потім запропонуєте зробити з них прості орнаменти – спочатку з одного виду фігур, потім з двох, трьох.

Не можна недооцінювати роль орнаментального живопису в естетичному вихованні дітей. І не тільки в естетичному. Малювання орнаментів допомагає дитині оцінювати просторові орієнтири.

Часто дошкільникам важко дається декоративне малювання − і як наслідок гасне до цього виду творчості інтерес. А тут на допомогу малюкові приходять готові фігурки, зроблені за допомогою поролону.

Малювання крейдою

Дошкільники люблять різноманітність. І це виявляється не тільки у вибиранні засобів зображення: пензлик, фломастер, олівець, але і в так званому робочому місці.

Як правило, діти малюють в будинку (удома, в дитячому саду). А як чудово буде вивести їх на простір, ближче до навколишнього світу. Ці можливості надають нам звичайна крейда, вугілля. Гладкий асфальт, плитка, каміння − ось та основа, на яку добре лягає крейда й вугілля. Так, асфальт пропонує зображувати сюжети. Їх, якщо немає дощу, можна розвивати наступного дня. А потім по сюжетах складати розповіді. А на керамічних плитках, які зберігаються в залишках десь в коморі, можливо зображати крейдою або вугіллям узори, маленькі предмети.

Великі камені, типу валунів, просяться прикрасити їх під зображення голови тварини або під пеньок. Дивлячись що або кого формою камінь нагадує.

Розмальовування маленьких камінчиків

Зрозуміло, найчастіше дитина зображає на папері, рідше на асфальті, плитці, великих каменях. Площинне зображення будинку, дерев, машин, тварин на папері не так вабить, як створення об'ємних власних творінь.

У зв'язку з цим використовуються морські камінчики. Вони гладкі, маленькі і мають різну форму. Сама форма камінчика підкаже дитині, який образ у даному випадку створити.

Один камінчик краще підмалювати під жабу, інший – під жучка, а з третього вийде чудовий грибок. На камінчик наноситься яскрава густа фарба і образ готовий.

А краще за все закінчити так: після того, як камінчик висохне, покрити його безбарвним лаком. У цьому випадку блищить, яскраво переливається об'ємний жук або жаба, зроблена дитячими руками.

Ця іграшка ще не один раз братиме участь в самостійних дитячих іграх і приноситиме чималу користь її господареві.

Метод чарівного малюнку

З нашого досвіду: цей метод дуже люблять і діти, і дорослі. А реалізується він так. Кутом воскової свічки на білому папері малюється зображення (ялиночка, будиночок, а може, цілий сюжет). Потім пензликом, а краще ватою або поролоном, фарба наноситься зверху на все зображення.

Унаслідок того, що фарба не лягає на жирне зображення свічкою, малюнок як би з'являється раптово перед очима, проявляється.

Можна такий же ефект отримати, малюючи спочатку шматочком господарського мила. Ви можете готувати «чарівні листочки», які будуть розфарбовувати діти, не знаючи, що з’явиться.

При цьому не останню роль грає підбір фону до предмету. Наприклад, намальованого свічкою сніговика краще розфарбувати блакитною фарбою, а ялинку – зеленою.

Метод пальцевого живопису

Ще один із способів зображати навколишній світ: пальцями, долонею, ступнею ноги, а може бути, і підборіддям, носом. Не всі сприймуть таке твердження серйозно. Де ж грань між витівкою і малюванням?

А чому, скажіть, ми повинні малювати тільки пензликом або фломастером? Адже рука або окремі пальці − це така підмога. Причому вказівний палець правої руки слухається дитину краще, ніж олівець. Ну, а якщо олівець зламався, пензлик витерся, фломастери скінчилися − а малювати хочеться. Є ще одна причина: іноді тематика просто просить дитячу долоньку або пальчик. Наприклад, малювання дерева дитина краще виконає руками, чим іншими знаряддями. Пальцем він виведе стовбур і гілки, потім (якщо осінь) нанесе на внутрішню сторону руки жовту, зелену, жовтогарячу фарби і намалює зверху багряно-червоне дерево.

Метод нитко рафії

Використовують цей метод в основному для дівчаток. Але це не означає, що він непридатний для дітей іншої підлоги. А полягає він у наступному. Спочатку робиться з картону екран розміром 25х25 см. На картон наклеюється або оксамитовий папір, або однотонна фланель. До екрана добре б підготувати симпатичний мішечок з набором шерстяних або напівшерстяних ниток різних кольорів. Ви вже, ймовірно, здогадалися?

Так, в основі цього методу лежить наступна особливість: до фланелі або оксамитового паперу притягуються ниточки, що мають певний відсоток шерсті. Потрібно тільки прикріплювати їх легкими рухами вказівного пальця. З таких ниток можна готувати цікаві сюжети. Розвивається уява, відчуття смаку.

Дівчатка вчаться уміло підбирати кольори. До світлої фланелі підходять одні кольори ниток, а до темної – абсолютно інші.

Так починається поступовий шлях до жіночого ремесла, рукоділля.

Метод монотипії

Два слова про цей, на жаль, рідко використовуваний метод. І марно. Тому що він таїть у собі немало принадного для дошкільників. Якщо стисло сказати, то це зображення на целофані, яке переноситься потім на папір. Адже цікаво ж. Починаємо на гладкому целофані малювати фарбою за допомогою пензлика, або пальцем (не треба одноманітності). Фарба повинна бути густою і яскравою. І відразу ж, поки не висохла фарба, перевертаємо целофан зображенням вниз на білий папір і як би промокаємо малюнок, а потім піднімаємо.

Виходить два малюнки. Іноді зображення залишається на целофані, іноді на папері. Але ж можна подарувати один малюнок бабусі, подружці, хворому хлопчикові, сусідові.

 

Малювання по мокрому паперу

     До недавніх пір вважалося, що малювати можна тільки на сухому папері, адже фарба достатньо розбавлена водою. Але існує цілий ряд предметів, сюжетів, образів, які краще малювати на вологому папері.

Потрібна неясність, розпливчатість, наприклад, якщо дитина хоче зобразити наступні теми: «Місто в тумані», «Мені приснилися сни», «Йде дощ», «Нічне місто», «Квіти за занавіскою» і так далі.

Вам потрібно навчити дитину зробити папір трохи вологим. Якщо папір буде надмірно мокрим − малюнка може взагалі не вийти. Тому спочатку потрібно намочити в чистій воді грудочку вати (поролон), віджати і провести або по всьому аркушу паперу, або тільки по окремій частині.

 

І папір готовий до відтворення пливучих образів, малювання.